Житомир.
– Скажіть, будь ласка, де тут можна поїсти? – питаємо в готелі.
– Неподалік є “Корчма”, український ресторан, – відповідають.
Уява одразу намалювала картинку: шаровари, віночки, глечики, соняхи, ну і музика – українські весільні гоцики. Ох, щось у мене не такий настрій. Ні, це все звичайно колоритно, але не завжди цього хочеться. Хочеться нашого, але не такого. Однак, усі вирішили йти туди. Плетуся позаду приречено.
Яка ж я була здивована! Нічого з того, що я собі намалювала, я не побачила.
Це дуже стильний, дизайновий, приємний і разом з цим український заклад. Отримала просто естетичну насолоду. І насолоду від кухні. І насолоду від спілкування.
Питаю хитренько в офіціанта, молодого стрункого хлопця, на прощання:
– Скажіть, а що це ви з нами українською мовою розмовляли?
На моє величезне задоволення я НЕ почула у відповідь:
– Да я магу как хатітє, па разнаму.
У відповідь я почула:
– Ну ми ж в Україні.
Кайф. Будете в Житомирі – усі сюди.
Джерело:uaword.top