Ніколи не знаєш, яке фото може стати твоїм останнім…
Отак і я не думала про це, коли робила це селфі — здорова, щаслива та усміхнена! Сповнена цілей та планів до нових перемог, мрій та бажань, любові до близьких та людей і життя загалом. Але склалося, як склалося…
А все через те, що їхала з роботи 01.02.2021р. я маршруткою #81, водій якої на швидкості в’їхав в електроопору … Стрімкий удар, трухонуло щосили вперед-назад, крики пасажирів, хлинула кров.. Опритомніла я коли нас лишилося лише двоє, шок… Одна думка «Дякую, що жива!», «Дякую, що ще побачу дітей!»
В жінки скальпована рана черепа, жах.. як вона кричала «я хочу жити!!!», намагаються надати допомогу, приїхало 3 швидкі. Всих оглянули та надали допомогу, найскладніших забрали, мене теж. Їду, плачу, молюся, «Дякую, що жива!»…
Результат — госпіталізація на 5 діб: політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, відкритий перелом кісток носу, рвана рана та шви на обличчі, пошкодження кульшового та колінного суглобів, гематоми та забої.
Пройшло 6 діб. До нині водія-втікача 81 маршруту не знайдено, транспортна компанія -перевізник жодним чином не відреагувала та не вийшла на зв’язок, як і страхова компанія перевізника (а всі пасажири є застрахованими особами під час здійснення поїздки!).
Пишу не за для жалю чи хайпу. Довго не наважувалася написати, та й не до того було. А потім сумнівалася чи викладати… Але мені то болить, тепер я не знаю як буду двічі на день діставатися до роботи та назад, бо мені навіть у авто не по собі було, поки їхала додому з лікарні, що вже говорити про громадський транспорт. І поки всі будуть мовчати — зрушень не буде з інфраструктурою! Коли вже врешті-решт пересуватися громадським транспортом в Запоріжжі стане безпечно???
А Вам, друзі, хочу сказати — дорогенькі, цінуйте життя та радійте кожному дню, не прощайтеся з найдорожчими у сварці, адже ніколи не знаєте чи побачитеся знову.
Всім добра, миру, щастя та безпечних поїздок!
Обіймаю!
